Ларфикс инструкция, цена в аптеках на Ларфикс

ГЛАВНЫЙ КИТАЙСКИЙ ВРАЧ ПО СУСТАВАМ ДАЛ БЕСЦЕННЫЙ СОВЕТ:
ВНИМАНИЕ! Если у Вас нет возможности попасть на прием к ХОРОШЕМУ врачу - НЕ ЗАНИМАЙТЕСЬ САМОЛЕЧЕНИЕМ! Послушайте, что по этому поводу говорит ректор Китайского медицинского университета Профессор Пак.

И вот какой бесценный совет по восстановлению больных суставов дал Профессор Пак:

Читать полностью >>>

Состав и форма выпуска

табл. п/о 4 мг блистер, № 100

Лорноксикам 4 мг

табл. п/о 8 мг блистер, № 100

Лорноксикам 8 мг

Таблетки, покрытые оболочкой, продолговатые, овальной формы, от белого до желтоватого цвета, гладкие с обеих сторон (для дозировки 4 мг). Таблетки, покрытые оболочкой, продолговатые, овальной формы, от белого до желтоватого цвета с тиснением «L8» с одной стороны и гладкие с другой стороны (для дозировки 8 мг).

В 1 таблетке Ларфикс 4 содержится:лорноксикам – 4 мг;прочие компоненты: полиэтиленгликоль, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, стеарат магния, повидон, кроскармеллоза натрия, диоксид титана, тальк, гидроксипропилцеллюлоза.

В 1 таблетке Ларфикс 8 содержится:лорноксикам – 8 мг;прочие компоненты: полиэтиленгликоль, микрокристаллическая целлюлоза, моногидрат лактозы, стеарат магния, повидон, кроскармеллоза натрия, диоксид титана, тальк, гидроксипропилцеллюлоза.

Фармакодинамика

Лорноксикам является НПВП с обезболивающими и противовоспалительными свойствами и относится к классу оксикамов. Лорноксикам подавляет синтез простагландинов (ингибирование фермента ЦОГ), что приводит к десенсибилизации периферических ноцицепторов и ингибированию воспаления. Также лорноксикам обладает центральным влиянием на ноцицепторы, не связанным с противовоспалительным действием. Лорноксикам не влияет на жизненно важные показатели (например температуру тела, частоту дыхания, ЧСС, АД, ЭКГ, спирометрию).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Лорноксикам є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ) з аналгезивними та протизапальними властивостями і належить до класу оксикамів.

Механізм дії. Лорноксикам пригнічує синтез простагландинів (інгібування ферменту циклооксигенази), що призводить до десенсибілізації периферичних ноцицепторів та інгібування запалення. Також лорноксикам володіє центральним впливом на ноцицептори, який не пов’язаний з протизапальною дією. Лорноксикам не впливає на життєво важливі показники (наприклад, температура тіла, частота дихання, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, ЕКГ, спірометрія).

Фармакокінетика.

Абсорбція. Лорноксикам швидко і практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) досягає через 1-2 години після прийому препарату. Абсолютна біодоступність лорноксикаму становить 90-100 %. Ефекту першого проходження не спостерігалося. Середній період напіввиведення становить 3-4 години.

Ларфикс: инструкция по применению

При одночасному прийомі лорноксикаму з їжею Сmax знижується приблизно на 30 % та Тmax збільшується з 1,5 години до 2,3 години. Абсорбція лорноксикаму (розрахована відповідно до площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) може знижуватися до 20 %.

Розподіл. У плазмі крові лорноксикам знаходиться у незмінному стані і у неактивній формі свого гідроксильованого метаболіту. Зв’язування лорноксикаму з білками плазми крові становить 99 % і не залежить від його концентрації.

Біотрансформація. Лорноксикам активно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання, спершу у неактивний 5-гідроксилорноксикам. Лорноксикам піддається біотрансформації з участю цитохрому CYP2С9. У результаті генетичного поліморфізму існують особи зі сповільненим та інтенсивним метаболізмом цього ферменту, що може виражатися у помітному збільшенні рівнів лорноксикаму у плазмі крові в осіб зі сповільненим метаболізмом.

Лорноксикам не спричиняв індукції печінкових ферментів при доклінічних дослідженнях. Немає даних про акумуляцію лорноксикаму після багаторазового прийому рекомендованих доз.

Виведення. Період напіввиведення початкової речовини становить 3-4 години. Після перорального прийому близько 50 % виводиться з калом та 42 % через нирки, в основному у вигляді 5-гідроксилорноксикаму. Період напіввиведення 5-гідроксилорноксикаму становить близько 9 годин, після парентерального застосування препарату 1 або 2 рази на добу.

Особливі популяції пацієнтів.

У пацієнтів літнього віку (понад 65 років) кліренс знижується на 30-40 %. Крім зниження кліренсу, немає істотних змін у кінетичному профілі лорноксикаму у пацієнтів літнього віку.

Немає істотної зміни кінетичного профілю лорноксикаму у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, за винятком кумуляції, у пацієнтів з хронічним захворюванням печінки, після 7 днів терапії з застосуванням добових доз 12 мг та 16 мг.

Инструкция по применению

Активный компонент Ларфикса – лорноксикам. Он подавляет синтез простагландинов, уменьшая негативное влияние периферических ноцицепторов и замедляя процесс воспаления. После приема лекарство быстро и почти полностью всасывается в ЖКТ.

Спустя 1-2 часа содержание лорноксикама в крови становится максимальным. Период полувыведения данного вещества составляет 3-4 часа. Эффективность Ларфикса снижается, если принимать его во время еды.

Одна треть препарата выводится через почки, остальные две трети – через печень.

На жизненно важные показатели (частоту дыхания, температуру тела, АД, спирометрию, ЧСС, ЭКГ) лорноксикам не влияет.

Ларфикс – таблетки, содержащие 8 или 4 мг лорноксикама. Они имеют овальную, продолговатую форму. Оболочка окрашена в белый или слегка желтоватый цвет. Таблетки продаются в блистерах и картонных пачках. Вспомогательными ингредиентами Ларфикса являются такие компоненты, как повидон, Орadry white 03F58750, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.

Ларфикс применяется для:

  • кратковременного лечения острой боли умеренной и легкой степени;
  • симптоматического облегчения боли и воспаления у людей с остеоартритом;
  • симптоматического облегчения боли и воспаления у пациентов с ревматоидным артритом.

Принимают Ларфикс внутрь, запивая достаточным количеством жидкости. Режим дозирования устанавливается, исходя из реакции организма на проводимое лечение. Стандартная суточная доза препарата составляет 8-16 мг, разделенных на два-три приема. Принимать более 16 мг/день не рекомендуется.

При ревматоидном артрите и остеоартрите назначают 12 мг лорноксикама, разделенные на два-три приема. Важно, чтобы поддерживающая доза не превышала 16 мг/день.

Менять дозу при лечении пожилых пациентов не обязательно (в том случае, если у них нет проблем с почками или печенью). Однако в преклонном возрасте Ларфикс применяют с осторожностью (возможно развитие нежелательных реакций со стороны ЖКТ).

Порядок применения ЛС при печеночной и почечной недостаточности описан в разделе «Особые указания».

Прием Ларфикса с другими лекарствами может приводить к развитию побочных эффектов:

  • с кортикостероидами – повышение риска развития ЖКТ-кровотечений;
  • с дигоксином – снижение выделительной почечной функции;
  • с препаратами группы хинолона – развитие судорожных состояний;
  • с антикоагулянтами, антиагрегантами – появление кровотечений;
  • с блокаторами b-андренергических рецепторов, парализаторами АПФ – ослабление гипотензивного воздействия;
  • с сульфаонилмочевинными ЛС – развитие гипогликемии;
  • с циметидинами, метотрексатами – увеличение токсичности данных препаратов;
  • с мочегонными средствами – снижение антигипертензивного и диуретического действия.

Одновременный прием Ларфикса и алкоголя не рекомендован. Подобное сочетание может вызывать развитие нежелательных реакций со стороны нервной системы.

Ларфикс принимают перорально с достаточным объемом жидкости. Рекомендуется принимать препарат до приема пищи. Дозу препарата назначает лечащий специалист.

При болевом синдроме рекомендуется прием 4–8 мг препарата Ларфикс дважды или трижды в сутки. Не следует превышать дозу 16 мг в сутки.

Ларфикс инструкция, цена в аптеках на Ларфикс

При ревматических заболеваниях с воспалением и болевым синдромом рекомендуется прием 4 мг препарата Ларфикс дважды или трижды в сутки. Суточная доза – до 12 мг.

Больным пожилого возраста, а также при нарушениях функций почек и печени следует осторожно назначать препарат и не превышать дозу в 12 мг в сутки. При необходимости продолжительной терапии следует проводить контроль показателей крови, функций почек и печени.

Показання

  • Короткочасне лікування гострого болю легкого та помірного ступеня.
  • Симптоматичне полегшення болю та запалення при остеоартриті.
  • Симптоматичне полегшення болю та запалення при ревматоїдному артриті.
  • Гіперчутливість до лорноксикаму або до компонентів препарату.
  • Тромбоцитопенія.
  • Гіперчутливість (симптоми, подібні до таких як при астмі, риніті, ангіоневротичному набряку або кропив’янці) до інших НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.
  • Тяжка форма серцевої недостатності.
  • Шлунково-кишкові кровотечі, церебрально-судинні кровотечі або інші порушення згортання крові.
  • Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація виразки в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ. 
  • Гостра або рецидивуюча хронічна пептична виразка шлунка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих доведених епізодів виникнення виразки або кровотечі).
  • Тяжка форма печінкової недостатності.
  • Тяжка форма ниркової недостатності (рівень сироваткового креатиніну {amp}gt; 700 мкмоль/л).
  • ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю).

Лекарственное взаимодействие

фармакодинамика. Лорноксикам — НПВП с обезболивающим и противовоспалительными свойствами, относится к классу оксикамов. Механизм действия лорноксикама частично основан на ингибировании синтеза простагландинов (ингибирование ЦОГ). Ингибирование ЦОГ не приводит к увеличению образования лейкотриенов. Анальгетический эффект не связан с наркотическим действием.

Фармакокинетика. Лорноксикам быстро и практически полностью всасывается в ЖКТ. Сmax в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема препарата. Абсолютная биодоступность лорноксикама составляет 90–100%. Эффекта первого прохождения не наблюдалось. Средний Т½ составляет 3–4 ч. При одновременном приеме лорноксикама с пищей Сmax снижается на ≈30% и Тmax увеличивается с 1,5 до 2,3 ч. Абсорбция лорноксикама AUC может снижаться до 20%.

Связывание лорноксикама с белками плазмы крови составляет 99% и не зависит от его концентрации.

В плазме крови лорноксикам находится в неизмененном состоянии и в неактивной форме своего гидроксилированного метаболита (5-гидроксилорноксикам), не обладает фармакологической активностью. Лорноксикам метаболизируется с участием цитохрома CYP 2С9. В связи с генетическим полиморфизмом существуют лица с замедленным и интенсивным метаболизмом, что может выражаться в заметном повышении уровня лорноксикама в плазме крови у пациентов с замедленным метаболизмом. Лорноксикам полностью метаболизируется. Примерно ⅔ выделяется печенью и 1/3 — почками в виде неактивного соединения.

При исследованиях на моделях животных лорноксикам не вызывал индукции печеночных ферментов. На основании результатов клинических исследований не получено данных о кумуляции лорноксикама после многократного приема в рекомендованных дозах.

У пациентов с почечной или печеночной недостаточностью и у лиц пожилого возраста не выявлено значительных изменений фармакокинетики лорноксикама. У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) клиренс лорноксикама может снижаться на 30–40%.

считается, что у ≈20% пациентов могут возникать побочные явления. Частые побочные явления, которые являются общими для всех других НПВП, связаны с нарушениями пищеварительного тракта: желудочно-кишечные язвы с перфорацией кишечника, могут быть тяжелыми, тошнота, рвота с кровью, диарея, метеоризм, запор, диспепсия, боль в животе, мелена, язвенный стоматит, обострение колита и болезни Крона. Реже отмечали гастрит.

Нежелательные эффекты, которые могут возникать при приеме препарата Ларфикс, по частоте возникновения классифицируют по таким категориям: очень часто ({amp}gt;1/10), часто ({amp}gt;1/100, {amp}lt;1/10), иногда ({amp}gt;1/1000, {amp}lt;1/100), редко ({amp}gt;1/10 000, {amp}lt;1/1000), очень редко (1/10 000).

Инфекции и инвазии: редко — фарингит.

Со стороны крови и лимфатической системы: редко — анемия, тромбоцитопения, эозинофилия, лейкопения, нарушения коагуляции, панцитопения.

Ларфикс инструкция, цена в аптеках на Ларфикс

Очень редко экхимоз: есть данные, что НПВП могут вызывать развитие тяжелых гематологических расстройств, таких как нейтропения, агранулоцитоз, гипопластическая и гемолитическая анемия.

Со стороны иммунной системы: редко — реакции гиперчувствительности, лихорадка, озноб, анафилактоидные реакции, анафилаксия.

Нарушение обмена веществ: иногда — потеря аппетита, изменения массы тела.

Со стороны эндокринной системы: редко — гипонатриемия.

Психические расстройства: иногда — инсомния, депрессия; редко — беспокойство, нарушение сознания, повышенная возбудимость, нарушение способности концентрироваться, изменения внимания, когнитивные расстройства.

Со стороны нервной системы: часто — легкая кратковременная головная боль, головокружение; редко — сонливость, парестезии, дисгевзия, тремор, мигрень, гиперкинезия, гипестезия; очень редко — асептический менингит у больных системной красной волчанкой и смешанные заболевания соединительной ткани.

Со стороны органа зрения: иногда — конъюнктивит; редко — нарушение зрения, в том числе затуманивание зрения, нарушение цветовосприятия, дефекты полей зрения, скотома, амблиония, диплопия, иридоциклит.

Со стороны органа слуха и лабиринта уха: иногда — вертиго, звон в ушах.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда — сердцебиение, тахикардия, отеки, задержка жидкости, сердечная недостаточность, покраснение лица; редко — АГ, приливы, кровоизлияния, васкулит, гематомы.

Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: иногда — ринит; редко — одышка, кашель, бронхоспазм.

Со стороны пищеварительной системы: часто — тошнота, боль в животе, диспепсия, диарея, рвота; иногда — запор, метеоризм, отрыжка, сухость во рту, гастрит, язва желудка и двенадцатиперстной кишки, боль в животе, кровоточивость десен, язвенный стоматит; редко — мелена, рвота с примесью крови, стоматит, эзофагит, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, дисфагия, стоматит, глоссит, перфорация пептических язв, геморрой, желудочно-кишечные кровотечения.

Со стороны гепатобилиарной системы: иногда — повышение уровня печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ); очень редко — токсическое влияние на печень, в результате чего возможно развитие печеночной недостаточности, гепатита, желтухи, холестаза.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: иногда — высыпания, зуд, повышенное потоотделение, эритематозные высыпания, крапивница и ангионевротический отек, алопеция; редко — дерматит, экзема, макулопапулезные высыпания, пурпура; очень редко — отек и буллезные реакции, изменения ногтей, псориаз, мультиформная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: иногда — артралгия; редко — ощущение боли в костях и спине, мышечные спазмы, слабость мышц, миалгия, синовит.

Со стороны почек и мочевыделительной системы: редко — никтурия, нарушение мочеиспускания, повышение уровня азота мочевины и креатинина в крови; очень редко — лорноксикам может вызвать ОПН у пациентов с уже существующими заболеваниями почек. Известны случаи развития нефрита, нефротического синдрома, папиллярного некроза, вызванных применением НПВП.

Общие нарушения: иногда — недомогание, отек лица; редко — астения.

Циметидин: повышение концентрации лорноксикама в плазме крови (взаимодействия между лорноксикамом и ранитидином или лорноксикамом и антацидами не выявлено).

Антикоагулянты: НПВП могут повышать действие антикоагулянтов (например варфарина, анисиндиона, дикумарола, фенедиона), что приводит к увеличению времени кровотечения.

Фенпрокумон: снижение эффективности лечения фенпрокумоном.

Гепарин: НПВП повышают риск возникновения спинномозговой/эпидуральной гематомы при одновременном применении с гепарином при спинномозговой или эпидуральной анестезии.

Ингибиторы АПФ могут уменьшать выраженность действия ингибиторов АПФ.

Диуретики: ослабление диуретического и гипотензивного эффекта петлевых, тиазидных и калийсберегающих диуретиков.

Блокаторы β-адренорецепторов: снижение гипотензивного эффекта.

Блокаторы рецепторов ангиотензина II: снижение гипотензивного эффекта.

Дигоксин: снижение почечного клиренса дигоксина.

ГКС: повышенный риск возникновения желудочно-кишечных язв и кровотечений.

Антибактериальные средства группы хинолонов повышается риск возникновения эпилептических явлений.

Антитромбоцитарные препараты: повышается риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений.

Другие НПВП: повышается риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений.

Метотрексат: повышение концентрации метотрексата в плазме крови, что приводит к повышению его токсичности. При одновременном применении необходим тщательный мониторинг.

Ингибиторы обратного захвата серотонина: повышенный риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений.

Препараты лития: НПВП могут снижать почечный клиренс лития с последующим повышением его концентрации в плазме крови. Необходимо контролировать уровень лития в плазме крови, особенно в начале лечения, при коррекции дозы и прекращении лечения.

Циклоспорин: повышение концентрации циклоспорина в плазме крови, возможно повышение нефротоксичности циклоспорина. При комбинированной терапии необходимо контролировать функцию почек.

Производные сульфонилмочевины (например глибенкламид): может усиливаться гипогликемический эффект.

Лорноксикам (как и другие НПВП, подвергающиеся метаболизму с участием цитохрома СYP 2С9) взаимодействует с известными индукторами и ингибиторами СYP 2С9 изоферментов (например с транилципромин и римфамицином).

Такролимус: одновременное применение НПВП и такролимуса может повышать риск нефротоксичности вследствие ослабления синтеза простациклина в почках. При такой комбинированной терапии необходимо тщательно контролировать функцию почек.

Пеметрексед: НПВП могут снижать почечный клиренс пеметрекседа, в результате чего повышается почечная и желудочно-кишечная токсичность, миелосупрессия.

Самыми частыми при приеме Ларфикса являются побочные эффекты, характерные для ненаркотических анальгетиков – в частности возможно развитие язвенного стоматита, рвоты, тошноты, мелены, рвоты с кровью, диспепсии, повышенного газообразования в кишечнике, нарушений стула, обострения колита и болезни Крона. Некоторые из этих эффектов могут быть признаками перфорации ЖКТ и требуют немедленной помощи специалистов (например, рвота с кровью, мелена и острая боль в животе).

При терапии препаратом Ларфикс также существует вероятность развития патологий опорно-двигательного аппарата (боль в спине, спазм мускулатуры, миастения, боль в мышцах, костях и суставах); кроме того, есть риск патологий мочевыделительной системы (никтурия, гиперкреатининемия, гиперурикемия, нарушения мочевыделения, острая недостаточность почек (при наличии заболеваний мочевыделительной системы), нефрит, папиллярный некроз, нефротический синдром).

При попадании в организм Ларфикс стремительно вступает в реакцию с другими химическими элементами. Эту особенность нужно обязательно учитывать, чтобы не допустить развития каких-либо побочных эффектов. Врачам нужно помнить следующее:

  • Применение Ларфикса вместе с Циметидином вызывает повышение концентрации действующих веществ противовоспалительных таблеток.
  • Ларфикс повышает эффективность антикоагулянтов, из-за чего могут возникнуть небольшие тромбы.
  • Ларфикс снижает эффективность лечения Фенпрокумоном.
  • Ларфикс ослабляет действие диуретиков, ингибиторов АПФ, петлевых, тиазидных и калийсберегающих препаратов.
  • Снижает гипотензивный эффект при одновременном лечении блокаторами бета-адренорецепторов.
  • Снижается гипотензивный эффект при применении Ларфикса вместе с блокаторами рецепторов ангиотензина.
  • Использование Ларфикса вместе с метотрексатом повышает их количество в сыворотке крови. Это значительно повышает токсическое воздействие на организм, из-за чего от подобной терапии лучше всего полностью отказаться.
  • При использовании Ларфикаса вместе с дигоксином повышается его скорость выведения.
  • Нестероидные противовоспалительные препараты замедляют вывод препаратов лития, из-за чего его повышенная концентрация может оказывать на организм токсическое воздействие.
  • При применении Ларфикса во время лечения Циклоспорином количество действующих компонентов последнего препарата может значительно возрасти в плазме крови. Из-за этого полностью купируется выработка простагландинов. Подобная практика вызывает серьезные нарушения в функционировании почек.
  • Применение Ларфикса с другими нестероидными противовоспалительными лекарствами может спровоцировать стойкие нарушения в органах кроветворения.
  • Применение Ларфикса с препаратом Пеметрексед может замедлить период выведения действующих веществ этого препарата. При их высокой концентрации в крови у пациента возникает токсическое воздействие на почечную ткань, органы желудочно-кишечного тракта.
  • Использование этого нестероидного противовоспалительного препарата вместе с Гепарином может спровоцировать возникновение эпидуральной или спинномозговой гематомы. Также такое осложнение может возникнуть после проведения анестезии спинного мозга.
  • Использование Ларфикса вместе с кортикостероидами вызывает повышенный риск появление язв или перфорация в желудочно-кишечном тракте.
  • Применение данного лекарства вместе и хиноловыми, группой антибактериальных лекарств, может спровоцировать появление судорожного припадка.
  • Если вы будете проводить лечение Ларфиксом при одновременном применении антитромбоцитарных лекарств, которые разжижают кровь, у пациента значительно возрастает вероятность появления желудочно-кишечных кровотечений.
  • Использование Ларфикса в комплексе с другими противовоспалительными препаратами может также спровоцировать открытие внутренних кровотечений.
  • Не стоит использовать Ларфикс вместе с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина, так как это может вызвать кровотечения на всем отрезке желудочно-кишечного тракта.
  • Использование Ларфикса с препаратами, в основе которых лежит сульфонилмочевина, может вызвать гипогликемию – резкий скачок уровня глюкозы в крови.
  • Терапия Ларфиксом и Такролимусом может спровоцировать возникновение нефротоксичености. Она возникает на фоне недостаточной выработки почками простациклина. Из-за этого пациент должен регулярно сдавать анализы для исследования функциональности этого мочевыделительного органа.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на лорноксикам.

Циметидин: підвищення концентрації лорноксикаму у плазмі крові (взаємодії між лорноксикамом та ранітидином або лорноксикамом та антацидами не виявлено).

Вплив лорноксикаму на інші лікарські засоби.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину (див. розділ «Особливості застосування»). Слід проводити ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого індексу.

Фенпрокумон: знижується ефективність лікування фенпрокоумоном.

Інгібітори АПФ: може зменшувати дію інгібіторів АПФ.

Діуретики: послаблення діуретичного та гіпотензивного ефекту петльових, тіазидних і калійзберігаючих діуретиків.

Блокатори бета-адренорецепторів: зниження гіпотензивного ефекту.

Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ: зниження гіпотензивного ефекту.

Метотрексат: підвищення концентрації метотрексату в сироватці крові, що призводить до збільшення його токсичності. При одночасному застосуванні необхідний ретельний моніторинг.

Дигоксин: зниження ниркового кліренсу дигоксину.

Препарати літію: НПЗЗ знижують нирковий кліренс літію, таким чином, концентрація сироваткового літію може перевищувати поріг токсичності. Необхідно контролювати рівень літію в сироватці крові, особливо на початку лікування, при коригуванні дози та припиненні лікування.

Циклоспорин: підвищення концентрації циклоспорину у сироватці крові. Можливе підвищення нефротоксичності циклоспорину, що зумовлено ефектами, опосередкованими простагландинами нирок. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок.

Відомі індуктори та інгібітори CYP2C9 ізоферментів: лорноксикам (як і інші НПЗЗ, що залежать від цитохрому Р450 2С9 (CYP2C9 ізофермент)) взаємодіє з відомими індукторами та інгібіторами СYP2С9 ізоферментів (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пеметрексед: НПЗЗ можуть знижувати нирковий кліренс пеметрекседу, внаслідок чого підвищується ниркова та шлунково-кишкова токсичність та мієлосупресія.

Інша значуща інформація.

Гепарин: НПЗЗ збільшують ризик виникнення спинномозкової/епідуральної гематоми при застосуванні одночасно з гепарином під час спинномозкової або епідуральної анестезії (див. розділ «Особливості застосування»).

Кортикостероїди: збільшення ризику виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Антибактеріальні засоби групи хінолону: підвищується ризик виникнення судом.

Нестероидный противовоспалительный препарат Ларфикс

Антитромбоцитарні препарати: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші НПЗЗ: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Похідні сульфанілсечовини (наприклад, глібенкламід): підвищується ризик гіпоглікемії.

Такролімус: підвищений ризик нефротоксичності внаслідок зниження синтезу простацикліну в нирках. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші форми взаємодії. Прийом їжі.

Оскільки вживання їжі уповільнює абсорбцію лорноксикаму, таблетки Ларфікс не слід приймати з їжею у разі необхідності швидкого початку їх ефективної дії (полегшення болю).

Прийом їжі знижує абсорбцію приблизно на 20 % та збільшує Tmax.

Спосіб застосування та дози

У пацієнтів із наступними захварюваннями та станами препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки очікуваної користі від терапії і можливого ризику:

  • Ниркова недостатність легкого (рівень сироваткового креатиніну 150-300 мкмоль/л) та помірного (рівень сироваткового креатиніну 300-700 мкмоль/л) ступеня важкості. Лорноксикам слід застосовувати з обережністю через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку. У випадку погіршення функції нирок лікування лорноксикамом слід припинити.
  • Стан після обширних хірургічних втручань; серцева недостатність; прийом діуретиків або засобів, що можуть спричинити ушкодження нирок. При застосуванні лорноксикаму необхідно ретельно контролювати функцію нирок. 
  • Порушення згортання крові. Рекомендується проведення ретельного клінічного дослідження та оцінки лабораторних показників (наприклад, активованого часткового тромбінового часу), оскільки лорноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згортання крові. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч.
  • Печінкова недостатність (наприклад, цироз печінки). Після застосування препарату у дозі 12-16 мг на добу рекомендується регулярно проводити лабораторні тести у зв’язку з можливістю накопичення лорноксикаму в організмі (підвищення AUC), даних про відхилення фармакокінетичних параметрів у пацієнтів з печінковою недостатністю немає.

Нестероидный противовоспалительный препарат Ларфикс

Тривале застосування препарату.

Небажані реакції можна мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів захворювання. При тривалому лікуванні (понад 3 місяці) рекомендується проводити оцінку стану крові (визначення гемоглобіну), функції нирок (визначення креатиніну) і печінкових ферментів.

Пацієнти літнього віку.

Особам літнього віку (від 65 років) рекомендується спостереження за функцією нирок та печінки та з обережністю застосовувати після хірургічних втручань.

Одночасний прийом з іншими НПЗЗ.

Слід уникати сумісного застосування лорноксикаму з іншими НПЗЗ, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2.

Ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту.

Під час застосування будь-якого НПЗЗ у будь-який час протягом лікування можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації, що може мати летальний наслідок. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій зростає зі збільшенням дози НПЗЗ, у пацієнтів з виразками в анамнезі, особливо ускладненими кровотечами або перфорацією (див.

З обережністю слід застосовувати НПЗЗ для лікування вищезазначених груп пацієнтів та пацієнтів, які паралельно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інші препарати, що збільшують ризик виникнення шлунково-кишкових ускладнень (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») Для пацієнтів, які потребують такої сумісної терапії, лікування можливо проводити на тлі одночасного прийому захисних агентів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи). Рекомендується проведення клінічного спостереження через регулярні проміжки часу.

Пацієнти з токсичним впливом на шлунково-кишковий тракт в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомити про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу) на початкових етапах лікування.

З особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищувати ризик виникнення виразки або кровотечі, наприклад, пероральні кортикостероїди, антикоагулянти – варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромботичні препарати – ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку виникнення кровотечі або виразки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають лорноксикам, лікування необхідно припинити.

НПЗЗ слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх стан може погіршитися.

У пацієнтів літнього віку збільшується частота виникнення побічних реакцій під час застосування НПЗЗ, зокрема шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, що може призвести до летальних наслідків (див. розділ «Протипоказання»).

Серцево-судинні захворювання.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки внаслідок прийому НПЗЗ можливі набряки та затримка рідини в організмі.

Необхідно спостерігати за пацієнтами з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗЗ може супроводжуватися такими явищами як затримка рідини і набряки.

Нестероидный противовоспалительный препарат Ларфикс

Є дані, які дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо довготривала терапія та у високих дозах) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда чи інсульту). Недостатньо даних для того, щоб виключити такий ризик при прийомі лорноксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними порушеннями лорноксикам слід призначати тільки після ретельної оцінки показань. Оцінка також потрібна перед призначенням тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (наприклад, гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Супутнє лікування НПЗЗ і гепарином збільшують ризик спинномозкової/епідуральної гематоми при спинномозковій або епідуральній анестезії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») 

Побічні реакції з боку шкіри.

Дуже рідко на тлі застосування НПЗЗ виникають тяжкі шкірні реакції, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, іноді деякі з них закінчуються летально (див. розділ «Побічні реакції») Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць прийому препарату. Прийом лорноксикаму слід припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості.

Бронхіальна астма.

Застосовувати з обережністю хворим на бронхіальну астму або з даним захворюванням в анамнезі, оскільки НПЗЗ провокують бронхоспазм у цих пацієнтів.

Захворювання сполучної тканини.

У пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини, може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.

Одночасний прийом такролімусу.

Супутнє лікування НПЗЗ і такролімусу може підвищувати ризик нефротоксичності внаслідок послаблення синтезу простацикліну в нирках. При такій комбінованій терапії необхідно ретельно контролювати функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). 

Вплив на результати лабораторних досліджень

Як і інші НПЗЗ, лорноксикам може спричиняти епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в сироватці крові, а також збільшення концентрації в крові сечовини і креатиніну, так само, як і інші відхилення лабораторних показників від норми. Якщо відхилення лабораторних показників суттєві та тривають довгий час, лікування необхідно припинити та провести необхідне дослідження.

Фертильність.

Лорноксикам, як і інші препарати, що пригнічують циклооксигеназу/синтез простагландинів, можуть послаблювати фертильність, не рекомендується застосовувати жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити прийом лорноксикаму.

Нестероидный противовоспалительный препарат Ларфикс

Вітряна віспа.

При наявності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та м’яких тканин. До цього часу не можна виключити вплив НПЗЗ на погіршення перебігу цих інфекційних захворювань. Рекомендується уникати застосування лорноксикаму при наявній вітряній віспі.

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Лорноксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Клінічних даних щодо застосування лоноксикаму у І-ІІ триместрах вагітності та під час пологів немає, тому препарат не рекомендується застосовувати у цей період.

Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Пригнічення синтезу простагландину може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при збільшенні дози та тривалості терапії.

Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:

  • серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
  • порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, а відтак до зменшення кількості навколоплідних вод.

Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам від застосування інгібіторів синтезу простагландинів:

  • можливе збільшення тривалості кровотеч;
  • пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.

Передозування

На даний час даних відносно передозування, що дозволили б визначити його наслідки або запропонувати специфічне лікування, немає.

Симптоми: можуть спостерігатися такі симптоми як нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору). У тяжких випадках: атаксія, з переходом в кому і судоми; ураження печінки і нирок; можливе порушення згортання крові.

Лікування: при наявному чи очікуваному передозуванні слід припинити застосування препарату. Завдяки короткому періоду напіввиведення лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На даний час специфічного антидоту немає. Необхідно провести звичайні невідкладні заходи, включаючи промивання шлунка.

Побічні реакції

Найчастіше побічні реакції НПЗЗ були пов’язані зі шлунково-кишковим трактом. При прийомі НПЗЗ можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що іноді закінчується летально, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. Менш часто спостерігалися гастрити.

Вважається, що приблизно у 20 % пацієнтів, які лікувалися лорноксикамом, можуть виникати побічні явища. Найчастішими побічними явищами лорноксикаму є нудота, диспепсія, розлад травлення, біль у животі, блювання, діарея. Ці симптоми загалом спостерігалися меншу ніж у 10 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ.

Існують клінічні та епідеміологічні дані, які показують, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому прийомі, може бути пов’язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ, наприклад, інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).

Винятково під час перебігу вітряної віспи повідомлялося про серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин.

Інфекції та інвазії: фарингіти.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження тривалості кровотечі, екхімоз. НПЗЗ здатні спричинити класо-специфічні потенційно тяжкі гематологічні порушення, такі як нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні реакції та анафілаксія.

Порушення обміну речовин: втрата апетиту, зміни маси тіла.

Психічні порушення: інсомнія, депресія, збентеженість, нервовість, збудженість.

З боку нервової системи: легкий та транзиторний головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія, порушення смакових відчуттів (дисгевзія), тремор, мігрень, асептичний менінгіт у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: кон’юнктивіт, порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, набряки, серцева недостатність, почервоніння обличчя, гіпертензія, припливи, крововиливи, гематоми.

З боку дихальної системи: риніти, диспное, кашель, бронхоспазм.

Нестероидный противовоспалительный препарат Ларфикс

З боку травної системи: нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, блювання, запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрити, виразка шлунка, абдомінальний біль у верхній частині живота, виразка дванадцятипалої кишки, виразки слизової ротової порожнини, мелена, блювання з кров’ю, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичної виразки, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); токсична дія на печінку, у результаті чого можливий розвиток печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці, холестазу.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозне висипання, уртикарія, ангіоневротичний набряк, алопеція, дерматити, екзема, пурпура, набряк і бульозні реакції такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, відчуття болю у кістках, м’язові спазми, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: ніктурія, порушення сечовиділення, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в крові; лорноксикам може спричинити гостру ниркову недостатність у пацієнтів із захворюваннями нирок, що залежать від ниркових простагландинів та відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку (див. розділ «Особливості застосування»). Нефротоксичність у різних формах, включно з нефритами та нефротичним синдромом, є класо-специфічним ефектом НПЗЗ.

Загальні розлади: нездужання, набряк обличчя, астенія. 



Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock
detector